Глава: 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
17 Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!