Глава: 17
1 (17-16) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 (17-17) Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.
3 (17-18) А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.
4 (17-19) І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.
5 (17-20) І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас.
6 (17-21) І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць.
7 (17-22) І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.
8 (17-23) І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп'янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!
9 (17-24) І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.
10 (17-25) І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони.
11 (17-26) І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив.
12 (17-27) І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!
13 (17-28) Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?